Як розповісти історію так, щоб її справді хотілося читати? Саме це питання стало в центрі уваги другої щорічної конференції проєкту Ukrainian History: Global Initiative (UHGI), яка 8–10 вересня знову зібрала в Києві українських та міжнародних істориків. У фокусі — тексти, що мають увійти до безпрецедентного видання з історії України.
Ключовими залишаються два виклики. Перший — як писати тексти для широкої аудиторії, як викладати історичні сюжети так, щоб їх читали не лише колеги з історичного цеху, а й усі бажаючі. Другий — як розповідати глобальну історію України. Ці завдання нерозривно пов’язані: йдеться водночас і про те, як писати, і про те, про що писати.
Більшість академічних проєктів та конференцій зосереджені на процесі: обмін думками, інтелектуальні зустрічі та обговорення часто є їхнім головним результатом. У випадку UHGI ці елементи теж важливі, однак вони — лише шлях до кінцевої мети: створення корпусу текстів з історії України для широкого загалу. Саме орієнтація на кінцевий продукт і розуміння аудиторії стали головними темами лекції голови Академічної ради UHGI Тімоті Снайдера, якою відкрилася конференція.
У своїй промові Снайдер наголосив на необхідності писати з перспективи читача та з емпатією до нього. «Важливо уявляти справжніх читачів у справжніх ситуаціях читання, — зазначив він. — Уявіть учня старших класів в автобусі, який має домашнє завдання про козаків і натискає на телефоні, коли з’являється перша сторінка вашої статті про козаків. Чи може цей старшокласник прочитати її в класі? Це і є реальна ситуація читання».
Снайдер підкреслив, що від читача можна очікувати лише доброї волі, але не знань. Автори не мають права вимагати від аудиторії попередньої ерудиції, бо кожен незрозумілий термін чи необґрунтоване ускладнення стає моментом відчуження: «Коли ми вимагаємо знання, наприклад, використовуємо термін, який не є загальновідомим, це не просто прогалина — це момент, коли ми говоримо читачеві, що він не належить до нас, а текст не належить йому».
У ситуації, коли читача потрібно «завоювати» структура тексту є особливо важливою. Перше речення має бути таким, щоб читач хотів прочитати друге. «Усі у світі — потенційні читачі вашого тексту. Єдина людина, яка не є потенційним читачем, — це автор», — сказав він, закликавши учасників мислити творчо та виходити за межі звичних академічних практик. Повний текст лекції українською доступний на порталі “Україна Модерна” за посиланням.
Під час конференції учасники працювали в групах, де уважно читали й обговорювали попередньо підготовлені тексти, аналізували їхні сильні сторони, виявляли ділянки, що потребують доопрацювання, і доповнювали матеріали власною експертизою. Результати триденної роботи стануть основою для подальшого редагування та вдосконалення текстів. 2026 рік обіцяє стати вирішальним: саме тоді триватиме інтенсивне доопрацювання текстів.
