11 вересня 2024 року «Українська історія: глобальна ініціатива» анонсували імена близько 90 дослідників, які протягом наступних трьох років працюватимуть над 70 темами. Кожна із цих тем покликана дослідити глибоку, тривалу (longue durée) глобальну історію України. 26 членів Міжнародної академічної консультативної ради з Європи, Північної Америки, Азії та Африки допоможуть дослідникам досягти цілей проєкту та знайти неочікувані нові взаємозв’язки.
«Ми шукаємо правду. Ідея полягає в тому, щоб шукати правду, правду про те, хто такі українці, правду про ці землі, правду про відносини між цими землями і їх людьми, іншими землями та іншими народами. Ми шукаємо відповідей на запитання “як” і “чому”, факти та мотиви людей протягом тисячоліть, послуговуючись сучасними методами», — окреслив перспективи та плани проєкту Тімоті Снайдер, Професор Єльського університету, науковий співробітник Інституту гуманітарних досліджень у Відні, Голова Міжнародної академічної консультативної ради проєкту.
У цьому контексті надзвичайно важливо зазирнути якомога глибше в минуле і по-новому осмислити наш вибір майбутнього. Власне тому, дослідження в рамках Ініціативи сягають витоків життя на планеті та доісторичних часів, а також провадитимуться у сфері екології, торкатимуться тем виживання та майбутнього людства.
«З плином часу я все більше і більше розумів, наскільки важливим для формування нашого майбутнього і бачення того, що ми хочемо побудувати, є знання себе і свого минулого. Хто ми є, і як ми стали тими, ким ми є? Я запрошував все більше і більше видатних істориків, психологів, філософів на наші заходи в Україні, щоб надихати політиків. Саме це привело мене до цього проєкту у 2020 році: чудові історики з України та світу мають разом написати нашу історію наново. Мені так пощастило, що я зміг переконати Тімоті Снайдера концептуалізувати це. Українці є дуже інноваційними, тож цілком доречно, що проєкт досліджує нашу давню історію з використанням міждисциплінарного підходу, заснованого на співпраці. І без страху перед тим, що ми знайдемо, тому що ми вільні. Надважливо, щоб структура, процеси та результати проєкту були незалежними та викликали довіру. Саме тому організаційна структура забезпечує повну свободу, відкритий діалог і незалежність проєкту та його учасників», — резюмував Віктор Пінчук, засновник та член Ради директорів проєкту, український філантроп і бізнесмен.
Амбіційність проєкту не має аналогів. Він є безпрецедентним, зокрема, за обсягом дослідження та способами, у які він говоритиме про історію. «Я глибоко переконаний, що цей проєкт запропонує науковцям у різних галузях, у різних культурах, у різних країнах переосмислити методологію. Знаєте, в історії завжди є відкриттям, коли хтось знаходить нове джерело, коли хтось описує невідому подію або уточнює дату. Набагато важливіше, коли науковці пропонують нову методологію. І в цьому значний внесок цього проєкту. Я думаю, що ніхто ще так не писав історію», — поділився своїми очікуваннями Борис Ґудзяк, Митрополит-Архиєпископ Філадельфійський Української Греко-Католицької Церкви, Президент Українського Католицького Університету, член Ради директорів проєкту.
«Російська агресія проти України стала поворотним моментом у європейській і навіть світовій історії. Відсутність стабільності та безпеки в регіоні залишається значним викликом і мало не ключовим у міжнародних відносинах наразі», — зазначив Ярослав Грицак, професор Українського католицького університету, співголова Міжнародної академічної консультативної ради проєкту. — «Цей регіон, історично сформований своєю географією та кліматом, довгий час перебував у центрі глобального конфлікту з далекосяжними політичними наслідками».
Презентацію проєкту модерувала Наталія Гуменюк, директорка ініціативи, співзасновниця Public Interest Journalism Lab та ГО «Громадське», членкиня Ради директорів проєкту.
Національний музей історії України під час заходу представив чотири цінні артефакти, які демонструють взаємозв’язки української історії та культури із загальноєвропейським поступом — посудина для зберігання зерна (поч. 4 тис. до н.е.), сітула (4 ст. до н.е.), натільний хрест (11 ст.) та меч (11 ст.). Сітула належить до рідкісної колекції стародавніх бронзових посудин 6-4 ст. до н.е., знайдених га території Черкаської області у 60-х роках минулого століття. Подібні посудини для води виготовлялися в середині-кінці 4 століття до н.е. в античних центрах Фракії або Македонії.
Найбільш промовистим експонатом є меч 11 століття, знайдений у селі Димер, що за тридцять кілометрів від Києва. Основа його навершя прикрашена зображенням змій із розкритими пащами, що характерно для скандинавського стилю рингерики. Найближчим подібним зображенням є різьблена плита саркофага, знайдена на кладовищі церкви св. Павла в Лондоні. Руків’я ж прикрашено геометричним орнаментом, що нагадує поширений у романському мистецтві мотив «хвилі, що біжить». Цей меч належить до групи мечів, які з’явилися в районах тісних контактів між Данією та Британією, і, найімовірніше, пов’язані з данським середовищем Англії.
«Українська історія: глобальна ініціатива» — це міжнародний академічний проєкт, заснований Віктором Пінчуком у 2023 році як благодійна організація у Великій Британії. Карл Більдт є головою Наглядової ради, а Тімоті Снайдер очолює Академічну раду. Проєкт працюватиме над створенням експериментальної, креативної, глибокої та широкої версії української історії, починаючи від доісторичних часів і до сьогодення.
